- біляк
- -а́, ч.1) Заєць, що має біле хутро. || розм., рідко. Тварина білої масті, птах з білим оперенням.2) бот. Білий гриб.3) іст., зневажл. Білогвардієць.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
ляк — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
ляк — у, ч. 1) Несподіване почуття страху; переляк. 2) Почуття тривоги, розпачу … Український тлумачний словник
ляк — ку, ч. Ол. Сургуч … Словник лемківскої говірки
біляківський — прикметник … Орфографічний словник української мови
заєць-біляк — за/йця біляка/, ч. Заєць, який узимку змінює рудувато сіре забарвлення шерсті на біле … Український тлумачний словник
сміляк — а/, ч., рідко. Те саме, що сміливець … Український тлумачний словник
біляк — 1 іменник чоловічого роду, істота заєць біляк 2 іменник чоловічого роду гриб біляк 3 іменник чоловічого роду, істота білогвардієць іст., розм … Орфографічний словник української мови
гіляк — іменник чоловічого роду, істота застаріла назва нівхів арх … Орфографічний словник української мови
сміляк — іменник чоловічого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
Філякін — прізвище … Орфографічний словник української мови